Чим більше я їжджу по лінії зіткнення, тим більше я усвідомлюю одну істину, той хто спить дома у ліжку і ніколи не ночував в окопі чи бліндажі, ніколи не зрозуміє того спить у тому самому окопі, під дощем у холодній землі чи у «бліндажі».
Не тому що хтось поганий, не тому що якийсь не такий, а тому, що він не чує і не відчуває того стану, коли у будь-який момент може підійти диверсійна група і вирізати всіх, бо немає банально «тепловізора»чи «нічника» чи накрити артою, або все зрівняти з землею авіацією. Тому що не чує, про що говорять військові.
Звичайно допомога кожного хто допомагає, вона безцінна, але чути військового який повернувся з «бойовки» чи завдання, то надважливо. Якщо є така можливість, ви теж як і наша команда часто буває на лінії зіткнення, говоріть з військовими і розповідайте про їхній біль людям. Безумовно, з початком війни, світ розділився, на «до» та «після», на байдужих і не байдужих. І завдяки тому що я маю можливість чути хлопців там, я можу до вас спробувати донести їх думки.
В першу чергу маємо давати кожному військовому впевненість що їх чекають, цінують, люблять і піклуються про них. Коли ти в окопі, саме думки про це, дають сили жити. А ще, після того, як стемніло і є пауза між обстрілами, штурмами, захистом позицій, їхні думки про те, де зараз рідні, кохані, батьки, діти, що з ними, як вони, і найголовніше що з ними буде, якщо він не повернувся.
Тому не навантажуйте своїх рідних, хто на війні побутовими проблемами, їм і без того дуже важко і фізично і емоційно. Говоріть про спільні плани на щасливе майбутнє. Як буде добре після того, як вони повернуться. Це додає сил нашим військовим. Допомагаючи або пропонуючи військовому допомогу, памʼятайте, є основні критерії, за якими особисто ми допомагаємо:
- Безпека військового (броня, шоломи, якісне взуття, шоломи, дрони, тепловізори, дальноміри, якісний ніж, тепловізійний захист, захист очей, якісні транспортні засоби) - Комфорт військового:
- якісний каремат, грілки для ніг та рук, у холодну пору року, очищувач води, гідро-мішок, гігієнічні серветки, і як би то не банально було, біо-туалет, портативний душ, герметичні поліетиленові пакети, скиди для магазинів.
Не потрібно возити всякий непотріб, аби рахувалося що ви там були. Основне навантаження на мозок військового відбувається коли він залишається сам на сам зі своєю проблемою.
Ви колись чули як військовий кричить у вісні, або як дорослий кремезний чоловік зі спецназу кличе на допомогу маму, бо йому страшно? А я чув, це просто ламає уявлення про те, що на душі у військового. Вони бачивши смерть, перебувають у небезпечному незахищеному стані, самотності і безвиході. А коли вони повертаються з завдання, і сплять по три години, вони мають хоч цей час прожити для себе. Все частіше я чую від них фразу: «Ми закінчуємося».
Ви уявляєте психологічний стан, коли людина, душа, особистість починає ставитися до себе як до ресурсу? Коли не зовсім розумний командир, віддає тупі накази і гинуть люди. В масштабах країни це ресурс, а в масштабах однієї родини то біль, трагедія, страх і розпач. І коли топ посадовці з екранів розповідають як їм болить, я би порадив кожному з таких вболівак, переночувати з бійцями хоча би раз на місяць, хоч пару ночей, може тоді б хоч менше крали.
Недавно, зовсім не давно, з під Києва, зняли бригаду і направили на Авдіївку, а через тиждень з Авдіївки вийшли. Скажіть мені, це зробив розумний командир? Зрозуміло що в країні війна, але в першу чергу потрібно думати про людей, а не про ресурс. Розумні люди казали що з Авдіївки потрібно було вийти два місяці тому і це не зрада не провал, не програш.
Той хто розуміється на тактиці війни, знає що з давніх-давен, завжди лінія фронту, вона гнучка. То вперед то назад, головне люди, забезпечення і чітка стратегія. Прошу вас, зрозумійте і донесіть, завдяки силі мережі, що не можна шукати чорну кішку у темній кімнаті не увімкнувши світло. Ну а ми, закінчили чергову місію на передову і сподіваємося на те, що наші янголи ЗСУ повернуться до родин живими і неушкодженими. Вибачте за емоційність, просто ви це маєте знати.
Допомагайте правильно з нами тут: